Економічний ріст: його значення і показники


Підвищення потреб, вичерпання традиційних ресурсів, збільшення чисельності населення зумовлюють рішення двуєдиної задачі: економічного росту й ефективності економіки. Економічний ріст є збільшення обсягу утворюваних корисностей а, отже, є підвищення життєвого рівня населення. Самий по собі економічний ріст суперечливий. Так, можна домогтися збільшення виробництва і споживання матеріальних благ за рахунок погіршення їхньої якості, за рахунок економії на очисних спорудженнях і погіршення умов життя, домогтися тимчасового зростання виробництва можна і за рахунок хижацької експлуатації ресурсів. Такий ріст або хитливий або взагалі позбавлений змісту. Тому економічний ріст має сенс тоді, коли він сполучиться із соціальною стабільністю і соціальним оптимізмом. Такий ріст припускає досягнення ряду збалансованих цілей: збільшення тривалості життя, зниження захворюваності і травматизму; підвищення рівня утворення і культури; більш повного задоволення потреб і раціоналізації споживання; соціальної стабільності і впевненості у своєму майбутньому; подолання злидн і кричущих розходжень у рівні життя; досягнення максимальної зайнятості; захисти навколишнього середовища і підвищення екологічної безпеки; зниження злочинності.

Поняття економічного росту.

Категорія економічного росту є найважливішою характеристикою суспільного виробництва при будь-яких господарських системах. Економічний ріст - це кількісне і якісне удосконалювання суспільного продукту за визначений період часу. Економічний ріст означає, що на кожному даному відрізку часу в якійсь ступеня полегшується рішення проблеми обмеженості ресурсів і стає можливим задоволення більш широкого кола потреб людини.

У самому загальному виді економічний ріст означає кількісна і якісна зміна результатів виробництва і його чинників (їхньої продуктивності). Своє вираження економічний ріст знаходить у збільшенні потенційного і реального валового національного продукту (ВНП), у зростанні економічної мощі нації, країни, регіону. Це збільшення можна виміряти двома взаємозалежними показниками: ростом за визначений період часу реального ВНП або ростом ВНП на душу населення. У зв'язку з цим статистичним показником, що відбиває економічний ріст, є річний темп росту ВНП у відсотках.

Проблеми економічного росту займають у даний час центральне місце в економічних дискусіях і обговореннях, що ведуться представниками різних націй, народів і їхніх урядів. Обсяг реального виробництва, що росте, дозволяє в якійсь ступеня розв'язати проблему, із яким зштовхується будь-яка господарська система: обмеженістю ресурсів при безмежності людських потреб.

Типи і критерії економічного росту.

Прийнято розрізняти екстенсивний і інтенсивний тип економічного росту.

У першому випадку збільшення суспільного продукту відбувається за рахунок кількісного збільшення чинників виробництва: залучення у виробництво додаткових ресурсів праці, капіталу (засобів виробництва), землі. При цьому технологічна база виробництва залишається незмінної. Так, рілля цілинних земель із метою одержання великої кількості зернових культур, залучення усе більшої і більшої кількості робітників для будівництва електростанцій, виробництво усе більшої кількості зернозбиральних комбайнів - усе це приклади екстенсивного шляху збільшення суспільного продукту. При цьому типі економічного росту приріст продукції досягається за рахунок кількісного росту чисельності і кваліфікаційного складу робітників і за рахунок збільшення потужності підприємства, тобто збільшення встановленого устаткування. У результаті випуск продукції в розрахунку на один робітника залишається старим.

При інтенсивному типі росту головне - підвищення виробничої ефективності, ріст віддачі від використання всіх чинників виробництва, хоча кількість застосовуваної праці, капіталу й ін. може залишатися незмінним. Головне тут - удосконалювання технології виробництва, підвищення якості основних чинників виробництва. Найважливіший чинник інтенсивного економічного росту - підвищення продуктивності праці. Цей показник можна уявити у виді дробу: ПТ=П/Т, де ПТ- продуктивність праці, П - створений продукт у натуральному або грошовому вираженні, Т - витрати одиниці праці (наприклад, людино-година).

Інтенсивний тип економічного росту характеризується збільшенням масштабів випуску продукції, що грунтується на широкому використанні більш ефективних і якісно зроблених чинників виробництва. Ріст масштабів виробництва, як правило, забезпечується за рахунок застосування більш зробленої техніки, передових технологій, досягнень науки, більш економічних ресурсів, підвищення кваліфікації робітників. За рахунок цих чинників досягається підвищення якості продукції, ріст продуктивності праці, ресурсозбереження і т. п.

У умовах научно - технічної революції, що розгорнулася із середини ХХ сторіччя, переважним типом розвитку в західних індустріальних країнах стає інтенсивний економічний ріст.

Чинники економічного росту.

Економічний ріст можна оцінити за допомогою системи взаємозалежних показників, що відбивають зміну результату виробництва і його чинників.

У умовах ринкової економіки для забезпечення виробництва товарів і послуг необхідні три чинники виробництва: праця, капітал і земля (природні ресурси). Отже, сукупний продукт Y є функція від витрат праці (L), капіталу (K), і природних ресурсів (N):

Y=f(L, ДО, N)

Для характеристики економічного росту використовується ряд показників, за допомогою яких вимірюється результативність застосування окремих чинників виробництва.

У економічній теорії прийнято виділяти чинники, що лежать як на стороні сукупної пропозиції. До останнього ставляться: а) кількість і якість природних ресурсів; б) кількість і якість трудових ресурсів.

В) обсяг основного капіталу.

Г) рівень научно - технічного прогресу (технологія).

Від чинників сукупного попиту залежить реалізація вирослого національного продукту, тобто всі елементи сукупного попиту повинні забезпечувати повну зайнятість усіх ресурсів , що збільшуються Крім того, до чинників, пов'язаним із сукупним попитом, ставиться й ефективний розподіл ресурсів.

Найважливішим із чинників є витрати праці. Цей чинник визначається насамперед чисельністю населення країни. Проте частина населення не включається в число працездатних і не виходить на ринок праці, до неї ставляться учнівські, пенсіонери, військові і т. д. Бажаючі працювати утворять так називану робочу силу. Крім того, у складі робочої сили виділяються безробітні, тобто ті, хто має бажання працювати, але не може знайти роботу. Так, у США зайняті складають 46% усьогПро населення (252,6 млн. Чел.) У 1991 році.

Проте зміна витрат праці числом зайнятих не повною мірою відбиває дійсне положення речей. Найбільше точним вимірювачем витрат праці є показник кількості відпрацьованих людино-годин, що дозволяє врахувати сумарні витрати робочого часу. Збільшення витрат робочого часу залежить від ряду чинників: від темпів приросту населення, від бажання працювати, від рівня безробіття, рівня пенсійного забезпечення і т. п. Всі чинники змінюються в часу і по країнах, створюючи вихідні розходження в темпах і рівнях економічного розвитку.

Поряд із кількісними чинниками важливу роль грає якість робочої сили і відповідно витрат праці в процесі виробництва. В міру зростаючого утворення і кваліфікації робітників відбувається підвищення продуктивності праці, що сприяє підвищенню рівня і темпів економічного росту. Інакше кажучи, витрати праці можуть розширяться без якогось збільшення робочого часу і чисельності зайнятих, а лише за рахунок підвищення якості робочої сили.

Іншим важливим чинником економічного росту є капітал - це устаткування, будинки і товарні запаси. Основний капітал включає і житловий фонд, тому що люди, що живуть у будинках, покористуються з послуг, наданих будинками.

Фабричні будинки і контори з їхнім устаткуванням є чинниками виробництва, тому що робітники, збройні великою кількістю машин, будуть робити більше товарів. Товарні запаси також вносять свій внесок у виробництво.

Витрати капіталу залежать від розміру накопиченого капіталу. У свою чергу, накопичення капіталу залежить від норми накопичення: чим вище норма накопичення, тим більше (за інших рівних умов) розміри капіталовкладень. Приріст капіталу також залежить і від розмаху накопичених активів- чим вони більше, тим менше, за інших рівних умов, швидкість збільшення капіталу, темп його росту. Так, наприклад, розміри накопиченого капіталу в США і країнах Західної Європи великі і темпи його росту в 3-5 разів нижче, чим у таких країнах, як Південна Корея, Бразилія, Тайвань і ін., де процес накопичення почався порівняно нещодавно.

При цьому варто мати на увазі, що обсяг основного капіталу, що приходить на один робітника, тобто капіталоозброєність, є вирішальним чинником, що визначає динаміку продуктивності праці. Якщо за визначений період зростав обсяг капіталовкладень, а чисельність робочої сили збільшилася в більшому ступені, то продуктивність праці буде падати, тому що скорочується капіталоозброєність кожного робітника.

Важливим чинником економічного росту є земля, а точніше, кількість і якість природних ресурсів. Очевидно, що великі запаси різноманітних природних ресурсів, наявність родючих земель, сприятливі кліматичні і погодні умови, значні запаси мінеральних і енергетичних ресурсів вносять вагомий внесок в економічний ріст країни.

Проте наявність багатих природних ресурсів не завжди є самодостатнім чинником економічного росту. Наприклад, деякі країни Африки і Південної Америки мають істотні запаси природних ресурсів, але дотепер складаються в списках відсталих країн. Це означає, що тільки ефективне використання ресурсів веде до економічного росту.

Науково-технічний прогрес є важливим двигуном економічного росту. Він охоплює цілий ряд явищ, що характеризують удосконалювання процесу виробництва. Науково - технічний процес містить у собі удосконалювання технологій, нові методи і форми керування й організації виробництва. Науково-технічний прогрес дозволяє по-новому комбінувати дані ресурси з метою збільшення кінцевого випуску продукції. При цьому, як правило, виникають нові, більш ефективні галузі. Збільшення ефективного виробництва стає основним чинником економічного росту.

Державне регулювання економічного росту.

Держава грає значну роль у регулюванні економічного росту і варто роздивитися які міри державного регулювання найкращому уявою можуть стимулювати цей процес.

1 Кейнсіанці розглядають економічний ріст переважно з погляду чинників попиту. Звичайно вони пояснюють низькі темпи росту неадекватним рівнем сукупних витрат, що не забезпечують необхідного приросту ВНП. Тому вони проповідують низькі ставки відсотка (політику дешевих грошей) як засіб стимулювання капіталовкладень. При необхідності фінансово-бюджетна політика може використовуватися для обмеження урядових витрат і споживання, із тим щоб високий рівень капіталовкладень не призводив до інфляції.

2 На противагу кейнсіанцям, прихильники економіки пропозиції роблять упор на чинники, що підвищують виробничий потенціал економічної системи. Зокрема, вони закликають до зниження податків як до засобу, що стимулює заощадження і капіталовкладення, що заохочує трудові зусилля і підприємницький ризик. Наприклад, зниження або скасування податку на прибуток від відсотків призведе до збільшення віддачі від заощаджень. Аналогічною уявою, якщо оподатковувати прибутковим податком суми, що йдуть на виплати по відсотках, це призведе до обмеження споживання і стимулюванню заощаджень. Деякі економісти виступають за введення єдиного податку на споживання в якості повної або часткової заміни особистого прибуткового податку. Зміст цієї пропозиції складається в обмеженні споживання і стимулюванні заощаджень. У відношенні капіталовкладень ці економісти звичайно пропонують зменшити або скасувати податок на прибутку корпорацій, зокрема надати значні податкові пільги на інвестиції. Було б правомірно сказати, що кейнсіанці приділяють більше уваги короткостроковим цілям, як-от підтримці високого рівня реального ВНП, впливи на сукупні витрати. На відміну від них, прихильники економіки пропозиції віддають преваги довгостроковим перспективам, роблячи упор на чинники, що забезпечують ріст суспільного продукту при повній зайнятості і повному завантаженні виробничих потужностей.

3 Економісти різних теоретичних напрямків рекомендують і інші можливі методи стимулювання економічного росту. Наприклад, деякі вчені пропагують індустріальну політику, за допомогою якої уряд узяв би на себе пряма активна роль у формуванні структури промисловості для заохочення економічного росту. Уряд міг би вжити заходів, що прискорюють розвиток високопродуктивних галузей і сприяють переміщення ресурсів із негідно продуктивних галузей. Уряд також міг би збільшити свої витрати на фундаментальні дослідження і розробки, стимулюючи технічний прогрес. Ріст витрат на утворення також може сприяти підвищенню якості робочої сили і росту продуктивності праці.

При всій численності і складності можливих методів стимулювання економічного росту більшість економістів єдні у тому, що збільшення темпів економічного росту є дуже непростою задачею, - капіталоємність і схильність до заощаджень нелегко піддаються мірам регулювання.

З усього вищевикладеного можна зробити такі висновки:

1) Економічний ріст можна визначити як ріст реального ВНП або ріст реального ВНП на душу населення. Він забезпечує приріст виробництва, використовуваний для рішення внутрішніх і міжнародних соціально-економічних проблем.

2) Економічний ріст визначається такими чинниками: природні ресурси, трудові ресурси, капітал, технології.

3) При екстенсивному економічному рості досягається скорочення рівня безробіття, досягнення повної зайнятості, що дозволяє збільшити темпи росту. Але це явище тимчасово, тому що стан повної зайнятості не відовлюватись щорічно і на такий рік темп росту буде такий же.

4) При екстенсивному типі розвитки багато робітників не є висококваліфікованими.

5) Екстенсивний шлях розвитку носить застійний характер, фактично немає технічного прогресу, морально і фізично зношуються виробничі основні фонди, знижується фондоозброєність робітників.

6) Держава може грати значну роль в економічному рості при правильній податкової політику і політику інвестування.

Розглянувши вище викладені проблеми, ми дійдемо висновку, що екстенсивний шлях давно вичерпав себе. У умовах нових, що ще розвиваються, економічні відношеннях він веде тільки в безвихідь, не даючи ні яких шансів на економічне відродження. Тому об'єктивно необхідно змінювати тип економічного росту і перекладати народне господарство на шлях інтенсивного розвитку. Проте не варто забувати, що екстенсивний шлях дав грунт для народження нового типу розвитку - інтенсивного. Створивши базис для розвитку нових економічних відношень, екстенсивний шлях уніс величезний внесок у розвиток національного господарства усього світу.