Акціонерне товариство (корпорація).


Підприємство – це організаційно-відокремлена і економічно-самостійна основна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Народне господарство країни є складною структурою галузей, що виробляють найрізноманітніші товари та надають послуги населенню, суспільству з відповідною системою виробничих відносин.

В Україні в процесі роздержавлення економіки найважливішою соціально-економічною метою є передача значної частини державної власності трудовим колективам. Це основний шлях подолання відчуження трудящих від власності на засоби виробництва і результатів праці, від самого процесу праці, від управління виробництвом, від економічної влади тощо.

Як самостійна господарська одиниця підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію і з якого оплачують рахунки інших підприємств з а поставку сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата членам трудового колективу, здійснюються інші платежі.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його статусу на основі поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних підрозділів. Майно підприємства складають основні фонди і оборотні фонди, а також інші цінності вартість яких відображається у самостійному його балансі.

Оцінкою діяльності державних підприємств може бути лише їх висока економічна ефективність, а також постійно зростаючий добробут працюючих.

Закон України Про підприємства в Україні визначає види, організаційні форми підприємств, Правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності за умов переходу до ринкової економіки. Він створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Закон України Про підприємства в Україні створює надійні основи для виникнення різноманітних, самостійних, самовідповідальних господарських одиниць і сприяє тим самим встановленню вільних від адміністративно-господарського тиску відносин між усіма суб’єктами господарювання.

Акціонерне товариство (корпорація) – найбільш розвинута форма господарських товариств, головним атрибутом є акція – цінний папір без встановленого терміну обміну, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації.

Механізмом роздержавлення економіки в Україні є широке впровадження акціонерної власності. Акціонерна власність у колишньому Радянському Союзі практично була повністю ліквідована наприкінці 20-х ро­ків, оскільки вона не вписувалася у бюрократичне центра­лізовану "соціалістичну" економіку. За умов планомірно-ринкової економіки постала потреба використати її прогре­сивні риси. Залучення трудящих до вкладення у фонди акціонерно­го капіталу посилює їх зацікавленість у більш ефективно­му використанні засобів виробництва, сировини, електро­енергії, збереженні техніки, раціональному використанні робочого часу, якості продукції, знижує плинність робочої сили тощо. Завдяки цьому зростають продуктивність пра­ці, ефективність усього виробництва, норма прибутку, поліпшується структура капіталовкладень. Підприємці одержують можливість перетворювати частину заробітної плати у продуктивний капітал, внаслідок чого внески трудящих виступають формою довгострокового кредиту для корпорацій, для додаткових капіталовкладень.

Акціонерна власність може сприяти деякій демоно­полізації економіки. З цією метою велику монополію розділяють на окремі підрозділи і кожному з них надають статусу самостійного акціонерного товариства.

До негативних рис розвитку акціонерної власності й акціонерного підприємництва належать:

По-перше, можли­вість за допомогою акцій нейтралізувати трудові за­ощадження і тим посилювати економічний контроль над значною кількістю населення.

Друга негативна сторона у розвитку і функціонуванні акціонерного підприємництва полягає в тому, що мільйони дрібних акціонерів терплять банкрутство, тобто позбавля­ються своїх заощаджень під час економічних криз.

По-третє, шляхом закупівлі контрольного пакету акцій, а за сучасних умов для цього необхідно зосередити в одних руках менше 5 % їх загальної кількості) гігантські корпорації встановлюють контроль лад дрібнішими компа­ніями, а через "систему участі", тобто багатоступінчасту систему залежності та контролю, контролюють капітал інших фірм, які у декілька разів перевищують їх власні активи.

По-четверте, акціонерні компанії здійснюють різні фі­нансові махінації на фондових біржах, одержуючи додат­кову можливість надмірного збагачення.

По-п'яте, за допомогою акцій активно ведеться підкуп вищих чиновників державного апарату, законодавців.

По-шосте, акціонерна форма підприємництва використовується як засіб економічного примусу для викупу окремих нерентабельних філій крупної монополії.

У такому діалектичне суперечливому поєднанні пози­тивних і негативних сторін акціонерної капіталістичної власності розкривається її соціально-економічна суть.

За умов побудови планомірно-ринкової економіки в Україні акціонерна власність може виконати важливі функції.

По-перше, значно розширити джерело нагро­мадження за рахунок вкладів в ощадних касах. Здавало­ся б, ці кошти держава могла також успішно використати на потреби населення, як і акціонерну форму нагро­мадження, проте в ощадних банках використання вкладів повністю ізольоване від вкладників - робітників, службовців, колгоспників, а в акціонерних товариствах така ізоля­ція значно усувається.

По-друге, акціонерне підприємництво сприятиме демо­кратизації управління підприємствами, створенню їх мате­ріально-технічної бази у різних галузях промисловості, сільського господарства, посиленню зацікавленості трудя­щих у використанні наведених факторів виробництва, по­ліпшенню використання робочого часу, функціонуванню живої праці, зростанню творчої ініціативи робітників і службовців, їх залученню до управління виробництвом, демократизації відносин власності на підприємстві. Це сприятиме подоланню відчуженості трудящих від засобів виробництва та виробленого продукту, від економічної, а отже, від політичної влади.

По-третє, значно послаблюються диспропорції в еконо­міці: між попитом і пропозицією, між першими і другими підрозділами, групою "А", і групою "Б" тощо. Ця мета буде досягнута за допомогою акумулювання значної части­ни трудових заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підприємств, які випускають гостродефіцитні товари (наприклад легкові автомобілі, малогабаритні трак­тори, вантажні машини, відеотехніку і т. ін.), їх надання акціонерам, які вкладають свої гроші за цільовим призна­ченням. Частину устаткування для нових заводів можуть виготовляти підприємства-акціонери.

По-четверте, за її допомогою можна ефективно регулю­вати кількість грошей. Так шляхом продажу акцій держа­ва зменшує кількість грошей, а скуповуючи, збільшує їхню кількість. Поширення акціонерної форми власності також сприятиме розвитку товарно-грошових відносин, впро­вадженню; госпрозрахунку, самоокупності, самофінансування, самоуправління.

По-п'яте, застосування акціонерної власності поліп­шить якість функціонування та розвитку техніко-економічних відносин, тобто відносин спеціалізації, кооперування, концентрації виробництва тощо. Ця мета буде досягнута як шляхом продажу акцій підприємствам-суміжникам, так і шляхом посилення контролю трудящих за якістю комп­лектуючих деталей.

По-шосте, широке впровадження акціонерної форми власності сприятиме раціоналізації процесу управління підприємством вищими організаціями. Зокрема, право мі­ністерств і відомств бути пайщиками акціонерних підпри­ємств послабить відомчу монополію, зробить їх більш зацікавленими в активному розвитку підприємств і об'єднань, сприятиме скороченню управлінського апарату, демократизації процесу управління. Це посилить боротьбу з бюрократією, послабить адміністративні методи управ­ління економікою.

По-сьоме, інтенсивний розвиток акціонерної справи прискорить міжгалузеве переливання виробничих фондів економічного стимулювання в інші галузі, в яких виробля­ють гостродефіцитні товари народного споживання. Це, у свою чергу, стимулюватиме переливання досягнень НТР з базових наукомістких галузей промисловості в АПК, легку промисловість, сферу послуг.

2 Види акціонерних товариств.

Акціонерні товариства поділяються на два види:

- акціо­нерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах.

- акціонерне товариство закритого ти­пу, акції якого поширюються лише серед його засновників.

У ході приватизації в Україні на базі державних підприємств переважно створюються відкриті акціонерні товариства. ­ Засновниками акціонерних товариств можуть стати юридичні особи та окремі громадяни. Засновники уклада­ють між собою договір, який визначає порядок здійснення спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що передпла­тили акції, і третіми особами.

В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється законом "Про цінні папери і фондову біржу", введеним у дію з 1 січня 1992 р.

Розрізняють чотири види акцій:

- іменні.

- на пред'явника.

- привілейовані.

- прості.

Як правило, окремі громадяни стають власниками іменних акцій. У цьому випадку до книги реєстрації акцій мають бути внесені відомості про кожну іменну акцію (у тому числі про власника і час придбання акції), а також про кількість таких акцій у кожного акціонера.

При реєстрації акції на пред'явника до книги заносять­ся лише відомості про їх загальну кількість. На відміну від простих, привілейовані акції дають їх власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Проте, як правило, власники привілейованих акцій не беруть участі в управ­лінні акціонерним товариством (за винятком випадків, коли така участь обумовлюється статутом). Привілейовані акції є вигідним вкладом доходів населення, оскільки вони застраховані від фінансових невдач у діяльності товарист­ва і водночас дають право повною мірою користувати­ся його успіхами. Для того, щоб запобігти концентрації управління акціонерним товариством у руках вузької групи акціонерів, привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка б перевищувала 10 % статутного фонду акціонерного товариства.

Акція — непо­дільна, тобто якщо одна й та сама акція належить кільком особам, то всі вони визнаються одним власником і можуть здійснювати свої права лише через одного представника. Прийняте в Україні законодавство жорстко визначає умови і розміри випуску акцій. Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Додатковий ви­пуск акцій можливий у тому випадку, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного това­риства, заборонений. Засновники товариства зобов'язані викупити не менше 20 % акцій. Власники акцій мають право на одержання частини доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, виплачувана власникові акцій, називається диві­дендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за раху­нок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і процентів за банківський кредит.

3 Структура акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні ті фізичні особи, які купляють або розподіляють акції між собою. Той, хто акумулює більшу кількість акцій, які мають право голосу, на загальних зборах, що є вищим органом управління акціонерних товариств, обирає керівні та контролюючі органи (раду директорів, правління, ревізійну комісію тощо).

Наприклад структура акціонерного товариства Львівського концерну Електрон, утвореного в червні 1992р. Воно об’єднує понад 50 тис. Акціонерів, велику кількість філій, дочірніх та спільних підприємств.

Схема. Структура АТ Електрон

4 Правові основи функціонування підприємств.

Прийняття ряду законів щодо діяль­ності у сфері економіки створює демокра­тичні засади побудови діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Можливість дійсної економічної свободи підкріплюється віль­ним вибором організаційної форми, в якій здійснюватиметься під­приємництво. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відпо­відними законодавчими актами України. Одним з найважливіших є Закон "Про підприємства в Україні".

Закон "Про підприємства в Україні" визначає види, організаційні форми підприємств, Правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, органі­заційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності за умов переходу до ринкової економіки. Він створює рівні пра­вові умови для діяльності підприємств незалежно від форм влас­ності на майно та організаційної форми підприємства. Цей закон визначає основні види підприємств та можливості створення об'єднання під­приємств, які можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України

Таким чином, Закон "Про підприємства в Україні" створює правову основу виникнення і розвитку різноманітних форм господарств, можли­востей використання ініціативи різних власників їх діяльності у будь-якій сфері, цим самим створюється можливість для форму­вання розвиненої структури господарських форм, яка відповідає вимогам ринкової економіки. Цей закон встановлює також інші важливі умови нормального функціонування підприємства. У Законі визначаються загальні умови створення підприємства, його державна реєстрація, можливості створення відособлених підрозділів підприємства, ліцензування видів діяльності, статут підприємства. Він створює надійні основи для виникнення різноманітних, самостійних, самовідповідальних госпо­дарських одиниць і сприяє тим самим встановленню вільних від адміністративно-господарського тиску відносин між усіма суб'єк­тами господарювання.

Одним з перших законів, що ре­гулює господарську діяльність став "Про підпри­ємництво", прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Прийняття цього Закону важливе тому, що він переводить господарську ді­яльність під правовий статус, а значить - обмежує правове свавілля різних адміністративно-бюрократичних структур, що мало місце у попередні часи.

Цей Закон визначає підприємництво як самостійну, ініціатив­ну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом "Про власність". Тобто цей Закон дозволяє будь-якому громадянину займатись під­приємницькою діяльністю, крім тих видів, що заборонені. Тим самим створюються умови для свободи економічних дій, що є одним з важливих елементів розвинутої ринкової економіки. Всі обмеження як для певної категорії громадян (військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, органів державної влади і управ­ління тощо), так і видів діяльності (виготовлення і реалізації наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин тощо) визначає лише Закон, а значить і гарантує свій захист при його дотриму­ванні.

Одним з головних елементів економічної свободи, що визначає даний закон, є принципи підприємницької діяльності. Підприєм­ництво, як визначає Закон, здійснюється за такими принципами:

- вільний вибір видів діяльності.

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємниць­кої діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачаль­ників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цій відповідно до законодавства.

- вільний найм працівників.

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природничих та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством.

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне­сення платежів, установлених законодавством.

- самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою - зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприєм­ством належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Велике значення для створення рівноправних умов господарю­вання для підприємців та підприємств має прийняття Закону Украї­ни "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Цей Закон визначає основні терміни, які потрібні для оцінки ринку того чи іншого това­ру, конкуренції, монопольного положення виробника, монопольної ціни, монопольної діяльності, монопольного утворення на ринку.

Важливе значення для створення різноманітних форм госпо­дарювання і прискорення переходу до повноцінних ринкових від­носин має прийняття законів: "Про приватизацію невеликих дер­жавних підприємств" (малу приватизацію) і "Про приватизацію майна державних підприємств". Ці Закони регулюють правові, економічні та організаційні основи приватизації невеликих дер­жавних підприємств, підприємств загальнодержавної, республікан­ської та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки України.

Сукупність цих Законів та інших створюють чинну правову основу організації господарювання будь-якого підприємця, колек­тиву, товариства на основі визначених умов їх діяльності, що сприяє впевненості, стабільності господарської діяльності залежно від отриманих економічних результатів.

Висновки

Таким чином, сучасна розвинута економіка будується на ґрунті різноманітності форм організації виробництва. Ця різноманітність спрямована на збільшення кількості організаційних форм, що мо­жуть ефективно використовуватися у різних сферах і галузях ви­робництва. Можливості цієї різноманітності зумовлені постійним розвитком поділу праці, спеціалізації, кооперації, концентрації, централізації, комбінування, диверсифікації виробництва, які за­безпечують різні комбінації їх сполучення, що в поєднанні з сучас­ною науково-технічною революцією створює організаційно-економічні підвалини існування індивідуального підприємства, дрібних підприємств, кооперативних, середніх і великих підприємств (фаб­рика, завод), акціонерних (корпоративних) підприємств, компаній, концернів та інших форм господарських об'єднань та комбінацій.

Функціонування ринку не можливе без здійснення підприємницької діяльності, підприємства. Саме підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність складають основу ринку. Види і організаційні форми підприємств, Правила їх створення, реорганізація, реорганізація й ліквідація установлені законодавством. При цьому держава створює рівні правові і економічні умови для діяльності підприємств незалежно від виду власності і організаційно-правової форми підприємства.

Корпорація (акціонерне товариство) – провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.