РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ


ТА ЩО ВОНА ВИВЧАЄ

1 Що таке економіка і економічна теорія

2 Який понятійний апарат має ця наука

3 Якими методами дослідження користуються в економічній науці

4 Які функції виконує економічна теорія

1 ЕКОНОМІКА І ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ:

СПІВВІДНОШЕННЯ І ВЗАЄМОДІЯ

Життя людей у суспільстві надзвичайно багатоманітне. Воно охоплює всі його сфери: навчання, відпочинок, заняття спортом, оз­доровлення, медичне обслуговування, науку, культуру, туризм, виробництво. Взаємодіючи і доповнюючи одна одну, ці сфери утво­рюють єдину суспільну систему.

У найзагальнішому вигляді суспільну систему поділяють на со­ціально-культурну, політико-адміністративну і економічну, або госпо­дарську, підсистеми. Водночас кожна з них є відносно самостійною і функціонує за своїми специфічними законами.

Соціально-культурна підсистема спрямована на задоволення художніх, наукових, релігійних, моральних та інших потреб громадян.

Політико-адміністративна підсистема захищає права громадян, створює сприятливі умови для суспільного життя, забезпечує міжна­родну безпеку країни.

Економічна (господарська) підсистема слугує задоволенню по­треб, що пов'язані з виробництвом і споживанням різноманітних товарів та послуг. Вона регулює відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання у суспільстві.

Перелічені підсистеми доповнюють одна одну і водночас со­ціально-культурна і політико-адміністративна підсистеми спираються на економічну підсистему. Зумовлено це тим, що без останньої не­можливі всі інші види життєдіяльності. Адже перш ніж займатися спортом, військовою справою тощо, слід подбати про те, щоб мати їжу, одяг, житло. І всі ці потреби створюються економікою, зупинка якої хоч на незначний час призвела б людство до катастрофи. То що ж таке економіка?

Відповісти на це запитання можна лише тоді, коли ми усві­домимо, що потреби, що виникають у господарському житті, є резуль­татом взаємодії людини з природою. Припустімо, група людей через якісь причини (екологічну катастрофу чи спустошливу війну) зму­шена переїхати на нові незаселені землі, які відмежовані від людсь­кого оточення. Зрозуміло, що першими кроками їхньої діяльності мають бути: задоволення своїх повсякденних потреб, без яких життя неможливе. До них передусім належать їжа, одяг, житло. Для того щоб їх мати, треба обробляти землю, рубати ліс, розводити домаш­ню худобу, займатися певними ремеслами.

Проте ми знаємо, що ці люди раніше жили в умовах певної циві­лізації. Отже, у них є потреби в освіті, релігії, розвагах тощо. Для задоволення їх слід будувати школи, заклади культури, охорони здо­ров'я, культові та спортивні споруди тощо. Інакше кажучи, для задо­волення первинних потреб спільності людей, що осіла на новому місці, потрібна певна господарська діяльність, яка і відображує сутність економіки.

Господарська діяльність за своїм змістом складна і багатоманітна. Землероб оре землю, сіє зерно, збирає врожай; скотар вирощує худо­бу, пасе її, отримує певні продукти скотарства; кравець міряє і ріже сукно, шиє одяг; будівельник зводить стіни, ставить вікна і двері, фарбує, робить опалення. Проте цими технічними операціями еко­номічна діяльність не вичерпується. У ній є і соціальні явища, а саме: землеробу, скотарю, кравцю, будівельнику необхідні різноманітні ін­струменти, сировина, паливо тощо, за допомогою яких вони, з одно­го боку, здійснюють свою діяльність, а з іншого — всім їм як живим істотам потрібні одяг, житло, їжа. Для цього вони обмінюються ре­зультатами своєї діяльності між собою, розподіляючи тим самим ство­рені блага, і тільки після цього споживають їх. Такі відносини нази­ваються економічними і становлять важливу складову економіки.

Економіка є сферою життя суспільства, яка охоплює вироб­ництво благ, обмін ними, розподіл і споживання їх. При цьому обов'язково треба враховувати, по-перше, що економіка не може бути реальністю без людей. По-друге, це не тільки і не просто люди, а й продукти їхніх думок (наука, технологія). Невід 'ємною складовою економіки є при­родне середовище, на яке впливають і пристосовують для своїх потреб люди

Розвиток кожної країни залежить від наявності корисних копа­лин, родючості земель, географічного положення, чисельності насе­лення та його професійної підготовки, культурного рівня, історичної спадщини, економіко-культурних зв'язків з іншими країнами. Через ці обставини економіка країни складається з окремих галузей (про­мисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля, транспорт, зв'язок тощо).

Потенційні можливості економіки України у порівнянні з інши­ми країнами світу (табл. 1) є Значними, що дає підстави для оптимі­стичних прогнозів щодо економічного розвитку нашої країни.

Таблиця 1

Запаси основних корисних копалин

(у розрахунку на душу населення на середину 90-х років)

Газ, тис.

М3

Нафта і газовий конденсат, т

Залізна руда.

Т

Марган­цева руда, т

Кам'яне вугілля.

Т

Буре вугілля.

Т

Україна

217

45

5457

415

8518

602

Австрія

14

22

237

04

179

Велика Британія

128

154

339

7950

Греція

01

05

63

01

3462

Іспанія

07

03

133

002

277

234

Італія

32

11

07

001

02

04

Німеччина

32

07

53

7333

9167

Фінляндія

367

Франція

08

06

390

251

13

Швеція

001

3506

05

Україна розташована майже у центрі Європи і є другою за розмі­ром території (603,7 тис. Км2) європейською державою.

Її територія розташована у трьох природних зонах: змішаних лісів, лісостепу, степу. Більша частина країни лежить у басейні ріки Дніпро, рельєф рівнинний (95 відсотків загальної площі країни). Клімат на більшій частині території помірний, на крайньому півдні — субтро­пічний.

За чисельністю населення Україна посідає шосте місце у Європі. На кінець 1997 р. в ній проживало 50,7 млн чол., З них 28,4 млн ста­новили трудові ресурси.

Отже, Україна має всі передумови для того, щоб її економіка стала могутньою і динамічною, а країна перетворилася на одну з розвинених країн світу.

Важливе значення в реалізації наявного могутнього природного потенціалу України належить економічній теорії.

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

Економіка і економічна теорія знаходяться у взаємодії та впливають одна на одну. Економіка є об'єктом економічного вчення. Вона існує об'єктивно, тобто незалежно від волі та свідомості лю­дей. Економічна теорія є явищем свідомості людей, яке відображує дію об'єктивних законів економічного життя. Для того щоб виявити ці закони, недостатньо просто спостерігати та описувати явища. По­трібна наука, що здатна проникнути у сутність економічного життя, з'ясувати його причинно-наслідкові зв'язки і рушійні сили. Цим і займається економічна теорія.

Економічна теорія є системою наукових поглядів на госпо­дарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як від­творюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторен­ня деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток

2 ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ І КАТЕГОРІЇ

ЗАГАЛЬНІ І СПЕЦИФІЧНІ ПОНЯТТЯ

Кожна наука має свій понятійний апарат. Успішне вивчення теорії значною мірою залежить від з'ясування сутності понять і ка­тегорій. Як людина розуміє сутність речення, думки зі слів, з яких вони складаються, так і сутність теорії можна зрозуміти виходячи з понять, з допомогою яких викладений її зміст.

Усі поняття, що вивчаються в економічній теорії, можна поділи­ти на загальні та специфічні. Як й інші науки, економічна теорія не може послуговуватися лише специфічними поняттями. Вона актив­но використовує так звані наскрізні поняття, які вивчаються в бага­тьох науках, наприклад у курсах філософії, політології, соціології.

Проте ми зосередимося на специфічних поняттях економічної теорії, до яких належать економічні закони і категорії.

ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ

Економічні закони відбивають постійні суттєві причинно-наслідкові зв'язки. В економічному законі перехід від процесу-при-чини до процесу-наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об'єктивна економічна суперечність.

У кожній такій суперечності є дві сторони (або протилежності). Однією з них є процес-причина, другою — економічний процес, який виступає як чинник, що протидіє процесу-причині. Він виникає як наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі ви­робництва.

Суперечності економічного закону вирішуються не автоматично, а через суспільні дії людей. Подолання суперечності за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах.

Отже, форми вияву економічного закону — це результат дії його причинно-наслідкового зв'язку. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку економічних явищ.

Форми вияву економічного закону впливають на економічні про­цеси, на розвиток економіки. Це неминуче породжує різні соціаль­но-економічні наслідки, що залежать від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву еко­номічного закону. Проте економічний закон може реалізуватись в умовах, що відхиляються від нормальних. Тоді форми вияву закону відхиляються від нормальних і призводять до негативних соціально-економічних наслідків.

Зміст економічного закону містить його кількісне виражен­ая, або, інакше кажучи, математичну модель закону.

Економічні закони математично виявляються у різних формулах функціональної залежності. Визначення кількісного вираження еко­номічного закону має дуже важливе значення. Воно дає можливість наочно побачити, як розвиваються економічні процеси, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо усунення їх.

ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ

Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.

Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення но­вих законів і 4ерез поглиблення розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів.

Науковий шлях пізнання економічних законів містить кілька сту­пенів.

На першому ступені пізнання економічні закони слід розгля­дати як закони об'єктивно існуючого реального життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків вияв­ляють істотні, що мають стійкий характер.

Другий ступінь пізнання економічних законів спирається на пер­ший і реалізується у процесі наукової діяльності людей. Пізнання відбувається як теоретичне відображення реально існуючих об'єктив­них законів. Це відображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах науки (законах економічної теорії).

Отже, економічний закон – це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.

Є два шляхи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і через поглиблення розкриття змісту, треба відрізняти від закону науки.

Останній є економічною категорією (складнішою порівняно зі звичайними категоріями). Ця відмінність нагадує відмінність між людиною та відображенням її у дзеркалі. Як це відображення залежить від якості дзеркала, так і закон науки залежить від якості науко­вих досліджень.

Третій ступінь пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки в дії. Вивчаючи практику господарювання, роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Водночас удоско­налюється і механізм використання їх.

ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ

Механізм використання економічних законів містить комп­лекс заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання економічних за­конів з метою ефективного ведення господарства. Цей механізм охоп­лює дії державних органів, які розробляють на основі економічних законів Правила господарювання, діяльності різних ринкових струк­тур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства.

Розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний. Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління госпо­дарством.

Економічна теорія покликана давати наукове пояснення вимог економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінсь­ких і господарських структур у вигляді законів. За результатами нау­кового аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обгрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст Економіко-теоретичного рівня використання економічних за­конів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є пе­рехід до ринкових відносин.

Безпосередньо управлінський рівень використання економіч­них законів є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, провідної теоретичної концепції, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони (передусім закони Верховної Ради України), пра­вові положення та інші економічні документи, які мають директив­ний характер, визначають і затверджують економічні показники.

І, нарешті, третій рівень — використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що ґрунтується на економічних рішен­нях і використанні економічних важелів.

Безумовно, підприємці не можуть будувати свою діяльність тільки на рішеннях державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині Правила. Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, що заснована на знанні та використанні економічних законів. Розширюється самостій­ність не тільки приватних, колективних, а й державних підприємств. З багатьох питань господарювання підприємства не повинні чекати команди згори, а мають діяти згідно з вимогами економічних за­конів.

Механізм використання економічних законів пов'язаний тільки з пізнаними економічними процесами. І оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об'єктивну дійсність, а форми і мето­ди використання законів є продуктом вольової діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відпо­відають об'єктивній дійсності.

У реальному житті дія економічних законів більшою чи меншою мірою збігається з свідомим використанням їх, адже закони не мо­жуть діяти без участі людини. Однак сам процес використання еко­номічних законів може набувати різних форм. В одному випадку люди заздалегідь передбачають, прогнозують певні процеси і свідомо здійснюють певні дії. Це, як правило, свідоме, наукове використання економічних законів. Проте іноді суперечності, що виникають у ре­альному економічному житті, своєчасно не помічаються, і лише тоді, коли виявляються негативні явища, починають вживатися заходи щодо усунення їх. Це також використання економічного закону, але з елементами стихійності у розвитку економіки.

СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Будь-яка економічна категорія є поняттям, але не завжди будь-яке поняття стає економічною категорією.

Економічні категорії відбивають виробничі (економічні) відносини. Проте в практиці господарювання існують поняття, пов'язані з економічною політикою, з надбудовними явищами. Вони також використовуються в економічній науці, але не є еко­номічними категоріями за своєю сутністю.

Сутність економічної категорії визначають за такими критеріями: в економічні категорії мають відображувати не природні власти­вості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як голов­ний предмет економічної категорії.

категорії економічної теорії мають об'єктивний характер, через те що вони відбивають об'єктивну дійсність, відносини, що існують поза нашою свідомістю.

значна частина категорій економічної теорії має історичний ха­рактер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умо­вам і відображують різні ступені економічного життя людства.

Економічна категорія як теоретична абстракція повинна мати певну структуру наукового опису: головна функція виробничих (еко­номічних) відносин, що відокремлюються в певну якісно визначену категорію; основні специфічні ознаки категорії; форми і зміст кате­горії, місце категорії в системі суспільного відтворення.

3 ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ПІЗНАННЯ

І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Тепер ми можемо конкретніше показати, що вивчає еконо­мічна теорія, які для цього застосовуються методи пізнання та які функції вона виконує.

ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єк­том. Вона намагається пояснити, який устрій має матеріальний світ товарів та послуг. Проте відразу ж наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки та спеціалісти відповідних сфер діяльності — інженери, тех­ніки, технологи.

Економісти вивчають:

чому ціни на товари піднімаються та падають; чому одних то­варів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших — недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесен­ням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок.

динаміку змін у цінах, вартостях, обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на зростання або падіння цін, вартості, обсягів виробниц­тва. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише кон­статують, що заробітна плата у шахтарів більша, ніж у працівників харчової промисловості або у інженера нашої країни менша, ніж у інженера США, економісти визначають закони, які відображують ці економічні явища.

як розміщуються та використовуються ресурси (корисні копа­лини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткуван­ня), що обмежені на нашій планеті та в кожній країні зокрема. Якби не було такого обмеження, то, мабуть, не було б потреби і в еко­номічній науці. Адже в такому разі можна було б задовольнити необмежені потреби людей. Оскільки ж бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше і якісніше задовольнити всі свої по­треби, вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний історичний період межею наявних ресурсів.

Економічна наука якраз і займається вивченням економіч­ної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів.

Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (детальніше про це йтиметься далі), еконо­місти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання.

Отже, економічна наука сприяє оптимальному використан­ню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кін­цевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена.

господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які стримують їхній розвиток.

природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття "багатство", джерел його зростання.

Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює еконо­мічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів

Рис1. Система економічних наук

Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.

Макроекоміка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу — національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Вона з'ясовує, скільки має бути грошей у кана­лах обігу країни, чому окремі країни знаходяться у кризовому стані, а інші — динамічно розвиваються.

Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб'єктів еко­номіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлен­ня певного товару, з'ясовує, як діють фірма та механізм мотивації праці.

На основі економічної теорії формуються і діють відносно само­стійні економічні науки, що утворюють систему економічних наук .

Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, істо­рія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному спосо­бу організації економічного життя суспільства.

МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІКИ

Під методом пізнання звичайно розуміють спосіб досягнен­ня мети. Він є робочим інструментом, засобом пізнання предмета, що вивчається.

Основними методами пізнання економічної теорії є такі.

Метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання дійсності заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і виокремлення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.

Метод системного аналізу, або системний підхід. Ринкова еко­номіка — це певна цілісність, у якій реалізується взаємозв'язок еле­ментів, компонентів, що входять до її складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й зв'язка­ми між ними.

Системний підхід у економічній теорії означає вивчення внутріш­ніх структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків. Пізнання цих зв'язків дає змогу вияви­ти складні процеси розвитку виробничих відносин, з'ясувати приро­ду багатьох економічних процесів і явищ.

Метод аналізу і синтезу. Аналіз — це процес розумового або фактичного розкладання цілогПро наскладові частини, а синтез — по­єднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.

Аналіз дає можливість вивчати окремі сторони об'єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності цілого.

Системний підхід неможливий без організації єдності аналізу і синтезу.

Поєднання кількісного і якісного аналізу дає теоретичне підґрунтя для визначення нового підходу до темпів і пропорцій роз­витку господарства, постановки конкретних практичних завдань роз­витку економіки. Він передбачає чітке виявлення якісної визначе­ності процесу і виділення тих сторін, елементів, що можуть бути виміряні кількісно; вивчення динаміки процесу; виявлення чинників, які впливають на зв'язки елементів у цій системі.

Математичні і статистичні методи забезпечують поєднання кількісного і якісного аналізу.

Розвиток економічної теорії пов'язаний зі Сходженням від абстрактного до конкретного. Цей процес є рухом від простіших форм безпосереднього буття системи до її сутності, діалектичне роз­гортання сутності в багатоманітність форм її руху і зовнішнього ви­яву, генетичний процес формування економічної системи.

Метод логічного та історичного підходу. Логічний метод тісно пов'язаний з історичним методом, оскільки звільняє оцінку історич­ного розвитку від випадковостей, зигзагів, що не є властивими цьому процесові. Як правило, логічний метод дослідження прийнят­ний для розгляду більш зрілих економічних відносин. При цьому логічний аналіз не обмежується суто абстрактним викладом. Отри­мані висновки зіставляють з фактами, конкретною економічною дійсністю.

Метод порівнянь використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ. Необхідність порівняння як загаль-нонаукового методу зумовлюється тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено само по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні. Для того щоб пізнати невідоме, оцінити його, потрібен критерій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане.

Способи порівнянь найрізноманітніші: порівняння ознак, влас­тивостей, статистичних величин, економічних категорій, дії еконо­мічних законів у різних умовах тощо.

Індукція і дедукція. Індукція — це рух думки від одиничного до всезагального, від знання нижчого ступеня спільності до знання вищого її ступеня. Дедукція — рух думки від всезагального до оди­ничного. З цих визначень бачимо, що теоретичним ґрунтом для ви­никнення й існування індукції та дедукції є діалектичний зв'язок оди­ничного, особливого і всезагального.

Метод аналогії означає перенесення властивості (сукупності властивостей) одного явища на інше. Зрозуміло, заздалегідь мають бути визначені ще й інші схожі ознаки, які дають можливість засто­совувати аналогію, встановлювати необхідні зв'язки і відхилення між ознаками явищ, що існують у реальній дійсності. У певному зна­ченні аналогія є різновидом порівняння, оскільки вПро наспрямована на вивчення схожості та відмінності явищ.

У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути до­казом, але вони мають силу припущення і дають підстави для вису­нення гіпотез.

Гіпотеза — це науково обгрунтоване припущення про можливі зв'язки, відносини, причини явищ.

Економічні дослідження, як правило, здійснюються не наздогад, а цілеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо зміст явища, яке вивчається, невідомий, а фактів для його з'ясування немає або недостатньо, дослідник змушений обмежитися припущен­нями. Однак це ще не наукова гіпотеза, а лише певний студінь на шляху до неї.

Для постановки гіпотези мають бути достовірні факти. Проте обсяг і рівень цих фактів ще не дають можливості перетворити тео­ретичне припущення на повноцінну теорію. Тому висновок про мож­ливі гіпотетичні зв'язки, причини ще не набуває повної достовір­ності. Вона потребує достатніх доказів, практичних підтверджень.

Важливість гіпотези полягає в тому, що вона є засобом розв'я­зання суперечностей між новими фактами і теоретичними погляда­ми, які вже застаріли.

Використання гіпотези має важливе значення для розвитку еко­номічної теорії. Гіпотеза ставить проблеми, які сприяють більш ефек­тивному веденню наукових пошуків. Вона дає змогу перевірити всі можливі шляхи дослідження і обрати найбільш правильні та науко­во обгрунтовані.

Важлива роль належить експерименту, в якому особливе місце відводиться економічним реформам, що здійснюються на перелом­них етапах економічного розвитку, в періоди криз і стабілізації економі­ки. Він потребує ретельної підготовки, розрахунку, обгрунтування.

Економічна теорія може здійснювати аналіз на двох рівнях: макро - і мікроекономічному. Рівень макроекономічного аналізу стосується в основному показників економіки країни в цілому, а також агрегованих показників, таких як державний сектор, приватний сектор або сектор домогосподарств. Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними показниками окремих підприємств. Образно кажучи, в мікроекономіці вивчають уже не ліс, а окремі дерева.

ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Слово "функція" в дослівному перекладі з латинської озна­чає "виконання, звершення". Якщо ми говоримо про функції еконо­мічної теорії, то хочемо показати, які завдання виконує ця наука, яке коло її обов'язків перед людством, які її роль і призначення.

Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна.

Теоретико-пізнавальна функція Полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, суттєві причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства.

Процес пізнання розпочинається з розгляду фактів, масових еко­номічних спостережень, вивчення поведінки господарських суб'єктів. На основі вивчення цього величезного матеріалу відбирають сталі, типові явища. Це дає змогу перейти до пізнання економічних законів і категорій.

Тільки грунтуючись на всебічному пізнанні теоретико-пізнавальної функції, можна успішно реалізувати практичну функцію еконо­мічної теорії.

Теоретико-пізнавальна функція економічної теорії є методологіч­ним фундаментом для інших економічних дисциплін.

Практична функція полягає в тому, щоб всебічно обгрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б найповніше відпо­відала інтересам людини, колективів, суспільства; обгрунтування раціональних форм управління господарством, здійснення практич­них заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнен­ня ефективних результатів розвитку виробництва і зростання життє­вого рівня населення.

Прогностична функція економічної теорії має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. Тут доречна ана­логія: як завдяки метеорології людина має можливість прогнозувати погоду і вживати відповідних заходів проти природних катаклізмів, так і прогностична функція економічної теорії допомагає людям за­побігати економічним втратам, пом'якшувати перебіг деяких нега­тивних процесів.

Саме завдяки вивченню економічної теорії людина може знати, які дії можуть сприяти подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів насе­лення тощо.

Отже, прогностична функція економічної теорії — це по суті скла­дання наукових прогнозів розвитку виробництва, становлення в су­часних умовах ринкової економіки з урахуванням суттєвих економіч­них закономірностей, явищ, теоретичних висновків.

Прогностичну функцію економічної теорії можна розглядати на рівні макро- і мікроекономіки.

Макроекономічне передбачення набуває форми розробки еконо­мічних програм уряду, прийняття відповідних загальногосподарсь­ких заходів щодо розвитку економіки всієї країни.

Однак прогностична функція економічної теорії може стосува­тися і приватних підприємців, які мають бути здатними приймати раціональні або цілеспрямовані рішення, засновані на врахуванні вигод і продуктивних витрат, що прогностично можуть бути на­слідком їхніх дій.

Методологічна функція економічної теорії дає можливість ви­користовувати економічні знання для здійснення ряду досліджень у галузі не тільки економіки, а й соціології. ВПро наспрямована на фор­мування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога ра­ціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних про­цесах, дає змогу об'єктивно і всебічно оцінювати економічну полі­тику держави, а також економічні програми різних політичних партій і рухів.

4 СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА ІНФОРМАЦІЯ

Оволодіння економічними знаннями обов'язково передба­чає необхідність аналізу кількісних величин, змін їх за певний пері­од, прогнозних розрахунків зростання чи падіння виробництва пев­ного товару чи ціни на нього тощо. Дані, які відображують обсяги ви­робництва створеного продукту в країні за певний рік або окремої га­лузі, масштаби зовнішньої та внутрішньої торгівлі, темпи зростання цін, інфляції, безробіття публікуються у різних статистичних довідниках. Підприємства, фірми, інститути, різні організації та установи ве­дуть облік результатів своєї господарської діяльності в бухгалтерських звітах за квартал, рік, а також здійснюють соціально-економічний аналіз даних звітності. Міністерства, відомства, інші державні установи також ведуть облік економічної діяльності підприємств, що знаходяться у їхньому підпорядкуванні. Багато економічної інформації, у тому числі у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм, містить-у наукових працях, різноманітних фахових виданнях. Як же ними користуватися?

Розглянемо це на конкретних прикладах.

На швейній фабриці, що виробляє шкільну форму і є об'єктом нашого дослідження, за січень, лютий та березень 1998 р. було по­шито 10, 12 та 14 тис. Форм. Про що свідчать ці статистичні дані? Яку економічну тенденцію вони характеризують?

Одним з можливих шляхів оцінки цих величин є зіставлення їх. Воно дає змогу зробити такі висновки:

1 У лютому виробництво зросло на 2 тис. Форм (12-10), або на 2 : 10- 100 = 20 відсотків.

2 У березні виробництво зросло на 2 тис. Форм більше, ніж у лютому, і на 4 тис. Більше, ніж у січні, що становило відповідно 2 : 12 100 = 16,7 відсотка і 4 : 10 100 = 40 відсотків.

Економісти для оцінки кількісних величин широко застосовують середні величини. Вони допомагають відокремити незвичайне від загальновизнаного, показати, наскільки значними є відхилення між середньою та окремою цифрою. У нашому прикладі середньою буде величина (10 + 12 + 14): 3 = 12 тис. Форм.

Використання середніх величин має важливе значення при зістав­ленні даних, що відбивають економічну діяльність певних підпри­ємств, економічних категорій (зіставлення заробітної плати, наприк­лад, за галузями народного господарства), темпів економічного роз­витку різних галузей тощо. Розглянемо дані, що характеризують про­цес природного скорочення чисельності населення в Україні:

Рік

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Зменшення чисельності

Населення в країні.

На 39

На 100

На 184

На 243

На 300

На 310

На312

Тис. Чол.

У середньому щороку за 1991-1997 pp. Скорочення чисельності населення в нашій країні становило:

Це означає, що починаючи з 1994 р. зменшення чисельності на­селення в країні значно перевищує середнє значення цієї величини за останні 7 років. У 1995 і 1997 pp. Спостерігалось значне приско­рення зменшення чисельності населення порівняно з середньою ве­личиною

Приклад графічного відображення економічних процесів

Економічні процеси можуть відображуватися також у рисунках та графіках. Наприклад, процес природного скорочення чисельності населення графічно можна подати так, як показано на

Графіки — це наочне відображення залежності між двома змінни­ми. Гіпотетичне уявлення про залежність між доходом і споживан­ням дає табл. 2.

Таблиця 2

Дані для побудови графіка

Залежності між доходом і споживанням

(в умовних грошових одиницях)

Дохід за місяць

Споживання за місяць

Точки

10

10

А

30

30

Б

40

30

В

50

40

Г

60

45

Д

Графік залежності доходу і споживання

Оскільки визначальною величиною у цьому разі є доход, то, як прийнято, його відображують на горизонтальній осі графіка. Спо­живання ж — це величина змінна, адже залежить від доходу, тому його показують на вертикальній осі графіка.

Вибравши масштаби, на вертикальній і горизонтальній осі графіка Позначають точки, що відбивають залежність між доходами і споживанням. Роблять це так: 10 грошових од. Дорівню­ють 2 см. Отже, точка А знаходитиметься на перетині перпендику­лярних ліній від горизонтальної та вертикальної осі на зазначеній позначці, точка Б—на лінії перетину перпендикулярних на відстані 6 см і т. д.

Висхідна лінія на графіку свідчить про прямий зв'язок між дохо­дом і споживанням. Це означає, що споживання безпосередньо зале­жить від доходів: чим вищі доходи, тим більше можливостей для споживання, і навпаки.

Економістів цікавлять також зміни у рівні цін, заробітної плати, рівень зайнятості та безробіття тощо. Для дослідження цих показ­ників застосовують відсоткове відношення. Наприклад, для того щоб охарактеризувати темп зменшення обсягів житлового будівництва в Україні за період 1990—1996 pp., Треба визначити величину змен­шення виробництва, поділити її на кількість збудованого житла у 1990 p., який називається базовим, і помножити результат на 100. Так ми отримаємо відсоткове відношення. За даними Міністерства статистики України, у 1990 і 1996 pp. В нашій країні було введено в експлуатацію житлових будинків загальною площею відповідно 14,5 і 6,8 млн м2.

Для визначення відсоткового зменшення будівництва житла слід здійснити такий розрахунок:

(77 145)- 100 = 531%

Отримана величина є свідченням того, що житлове будівництво у 1996 р. становило 53,1 відсотка порівняно з 1990 р. Однак ця циф­ра не розкриває причин, що вплинули на зменшення житлового будів­ництва в країні.